Ти чуєш гір холодні співи
В багатті стомленого дня,
Грайливість вітру в дні забігу,
Сонливість зір на фоні тла.
Морочить голод душу спілу,
Стрибає в подиві свіча,
Твоє життя біжить по віях,
В колючих стрілах зір пала.
Кричить сміливість в снах гарячих,
Порвала доля шмат жалю,
Відводиш поглядом незрячим
Всіх лузерів за борт. Адью!
І знову гір захмарні співи
Торкають душу скрипаля,
Його життя штовханням віри
Йде ходом стомленого дня.