Вона просто чекала на щастя...почала його шукати в прохожих...перше кохання виявилось невдалим..та чи можно це назвати коханням?напевно ні..вона ще й досі згадує його..але то вже інші спогади.Він залишився в неї в думках,як гарна рожева пляма.Чому рожева?В неї мрії тоді були рожеві.Не такі ,як у всіх..вона жила ним...але якось настав кінець,в її грудях взривався феєрверк,в голові вибухнула міна...а під ногами вистелилась доріжка - червона в інше життя...веселе,смачне,гармонійне,спокійне там де вона принцеса в рожевих черевичках.Та ні..без кохання ніяк.Вона вже давно його знає..він не ідеал,але його очі...поважна статура,гарні пальці,які часто водять олівцем по білій бумазі,але не її риси обличчя лягають на бумагу,не її тіло там красується..а іншої..погляд його пробиває її до п*ят.Мурахи по шкірі біжать так наче тоді,коли людина стоїть на узбіччі життя..адріналін зашкалює...а серце..воно вистрибує з грудей.Вона вже просто існує. ...існує...тільки це вже інша дівчина.Вона трошки скалічена,уноді їй здається,що вона з шрами на серці вже нікому не буде потрібна..посміхається,бо це йому потрібно,точніше їй...їй так легше жити.З натягнутою посмішкою.З ліхтариками в очах..а він..це те,що вона починає ненавідити.....він зникне...очі його не будуть горіть,принайні для неї...а вона...вона буде жити,щоб йому довести те,що вона гідна того,щоб її маленький носик і в міру пухкі губи та чарівні очі в яких заряду вистачить на всю Вселену..лягли на білий аркш під супровід його рук...і коли буде цей останній акорд...він їй вже не буде потрібен...але він не потрібен,а ось перше кохання не забувається….тепер мрія збулася….