Навпроти нього полотно
На нім його чуття й тривоги
Й життя з палітрою в руці
Малює завтрішні дороги
Дивна картина. Чи не так ?
А все ж чогось таки немає
І він, гортаючи літа,
Забуті відтінки шукає
Знайшов. Зробив іще мазок
І враз усе на місце стало
Якби ж цим тішитись віки
Але ж цього життя так мало
Тож, щоб не гаяти часу,
Щоб не спіткала його старість
Замалював сум та журбу
Натомість додав мир та радість
І легше стало на душі
Вже й сонце світить більш
ясніше…
На цім маленькім полотні -
Його життя на вічність більше
