из папки "серебряный век, золотой век"
І по смерті він не повернувся
У стару Флоренцію свою.
Цей, і геть йдучи, не озирнувся,
Цьому я співаю пісню цю.
Факел, ніч, зображення розп'яття,
За порогом долі дикий крик.
Він із пекла їй послав прокляття,
Та забути і в раю не міг,—
Навіть у сорочці покаянній
Пломенем свічі він не пройшов
По Флоренції своїй жаданій,
Віроломній, підлій, довгожданій...
2о25
