***
Земля, бува, народжує каміння,
Із тверді в прах, із небуття у скін.
Живі на час, на світі білім, винні,
Бо за примари мруть, куди не кинь.
***
Штовхають рабські пристрасті одвіку,
До лиха різномастого, потвор.
Орли під небом споглядати звикли,
Що цупить сам у себе підлий тхор.
***
Ідуть захисники людської правди,
Як вогники, що згасли уночі.
Мандрують душі їх, спочинку ради.
Поплач. Надійся. Знай себе. Мовчи.
Вдячний за увагу!
