Ковбасу украв я у крамниці,
Небагато там було - кільце,
І отримав пару раз по пиці.
Не задАрма обійшлось м"ясце.
Продавчиня, жіночка бідова,
Не здіймала гвалт на все село.
Пояснив їй, що вмирать готовий:
ТРИ дні в роті й ріски не було.
Пожаліла бідного хлопчину,
Обіцяв їй наколоти дров,
То ж дала мені одну хлібину
Й пляшку пива. З тим я і пішов.
Та фортуна, мабуть, бабця-злюка,
Не дала далеко відійти.
Ковбаса зчинила спрагу. Мука!
Випив пива - десь взялись менти.
Звідки в глушині цій поліцейські?
У селі їх зроду не було.
Трясця б їм, невдачам тим, житейським!
Невезіння й тут мене знайшло.
"Що ж це ти, - говорять,- паруб"яго,
Розпиваєш, значиться, спиртне?
Це - громадське місце, неповагу
Занесемо в протокол." "Я ж не..."
"Так, чекай-но, де квиток військовий?
Ах,відсутній зараз документ?
В ТЦК - дзвінок і ти - готовий,-"
Мовив й по плечу поплескав мент.
Лишенько! Три місяці ховався
Я від ТЦК в цій глушині,
Втрапити у військо побоявся.
Хай їй біс, цій прОклятій війні!
Відкупитись від війни не зможу.
Отже доведеться пропадать.
Хто ж то знав, що ковбасу негоже
Пивом де попало запивать?!
Дякую за коментар. Але суть тут не в крадіжці, а в тому, що життя зараз страшенно підле і жорстоке, і не вгадаєш, що може трапитись в наступну хвилину.
На жаль війна... Воно би засміятись, але ж на жаль,так було статись,просто пішов за хлібом..А опинивсь під Волгодаром і... безвісти пропав...Той хтось не раз те ТЦк згадав.
Дякую.Але важко ..бо так звістки і нема..
Хоч сміх буває зі сьозами 
позитив і досвід.
На жаль війна... 
безвісти пропав...Той хтось не раз те ТЦк згадав.
