жуки гучні манірні й п’яні
керманичи у них з Сільванів *
шукають правду в дуплах хащі
не чуючи пісень пропащі
як коми й непомітні люди
як плями на плечах приблуди
як страх від світла явищ звичних
на спинах зігнутих практичних
так бачуть день вночі москіти
дурні радіють наче діти
від слів що ніби presque vu
що ніби небо журавлю
рачки для них навіки друзі
можливо в пісні : «Ой у лузі…»
можливо в жовтих кольорах
де розум згас у віщих снах
в пітьмі над люлькою пустою
як тінь метелика з клюкою
