Музика бамбірить в вуха,
а я злюся.
Як тільки я тебе відпускаю —
Ти назад проникаєш.
Ламаєш всі мої плани,
збиваєш хід всіх подій,
й мене не питаєш.
Треба нарешті це зупинити,
петлю перебити.
Перемкнути на "змішане",
знищити втішливе
"Як ти?"
Гітара, голос, шум вітру.
Знову
разом з цвітом із гілля
зриває втому.
Коти за вікном
і я з телефоном —
всі чекаємо твого:
"коли ти додому?"
