Не вбивай! Не вбивай
Того, чиє серце може вмістити
Цілий Всесвіт,
Бо любов цього Ангелика
Ще не має меж.
А ти знаєш, що спалахує світло,
Життєдайна іскра,
Коли у материнськім лоні
Зустрічаються два світи?
Так за Божим задумом
Народжуються Дива,
Тож дозволь цьому Диву
Під серцем матері рости.
Він міг би стати як Ван Гог,
І світу дарувати намальовану красу.
Або ж, можливо, як Бетховен,
І музику творити цілющу, неземну.
Він міг би стати ким завгодно,
З великою і чистою душею.
Ті рученята, що тебе би обіймали
Стали б найбільшим щастям
І потіхою твоєю.
Так боляче до сліз, глибоких ран,
Що люди інше щастя обирають,
Що чинять самосуд,
Руйнують Божий план.
Якесь Диво народжують,
Якесь Диво - вбивають.
І гасне світло, послане з Небес
У материнськім лоні,
Де злились два світи.
А серце в болі рветься,
Виє і кричить:
«Не смій! Не треба!
Ти Божий задум не гаси!»
Не вбий! Не вбий
Того, чиє серденько може вмістити
Цілий Всесвіт,
Бо любов цього Ангелика
Ще не має меж.
13.09.2024
