Закарбувалась осінь в сушених грибах,
Зховавши аромат п’янкого лісу.
Гербарії поснули у книжках
Чекають, що відкриє хтось завісу.
Шипшина бідна зморшками взялась,
Життя застигло сонцем запече́не.
Коса берези зовсім розплелась
І шкодувала, що вже не зелена.
А синій терен звабливо блищав,
Яскравий колір серед сухостою.
Ледь-ледь коловся ніби захищав,
Та все ж віддав жаринки з кислотою.
Туман заплутався у хащах глоду,
Стручок у гладичі́ї торохтить
І бересток пускає на свободу
Насіння, що кружляючи летить.
Багряний клен втрачає позолоту
Хоч павутиння видно де-не-де.
Заве́ршив жовтень вже свою роботу,
А листопад морози принесе.
31.10.24р. Олександр Степан.
