Гайнемо в ліс
Стежиною угору
Де вікова
Є башта світ прозорий
Земля жива
У первоцвітів очі
Такі яскраві
Й до життя охочі
Картини ці
Так западають в душу
Хоч і мовчать
Все ж чути їх я мушу
А башта ця
Стоїть кордоном в часі
Якийсь монах
Там може жив у рясі
Дививсь в вікно
В це саме різне небо
Про щось як ми
Замріявся в потребі
І проліски
На нього задивлялись
Він споминав
Дитинство в річці ялик
А зорі в ніч котилися в пів неба
Він точно знав
Від ялика лиш ребра
Матусі ніц
І Татуся немає
У зорях десь
Господь про все лиш знає
Я спохвативсь
Усі за башту зникли
Повторне все
Як і життєві цикли
В’ячеслав Шикалович
28.03.2021р. – 22.10.2024г.
Мелодія на слова пісні:
