Післямова до власної книги, другого видання 2021 р.
Одна з цікавих рис у долі шекспірівських історичних
хронік — те, як національне переходить у світове. За своїми
темами та спрямуванням ці п'єси виразно національні, і трак-
тування в них історичних особистостей і подій не може
вважатися безстороннім: воно помітно визначене конкретно-
історичними умовами існування держави і суспільства. Це при
тому, що часто позитивною рисою шекспірівської драматур-
гії вважається художня неупередженість (здатність створен-
ня однаково яскравих і захопливих образів очевидно різних
за характерами людей) і що за кращими зразками цієї дра-
матургії визнається така художня значущість, яка дозволяє
долати конкретно-історичні межі. Тим не менше, завдяки їх
художнім образам ці п'єси були прийняті як частина світо-
вого надбання — розповіді людині про неї саму, незалежно
від її епохи і національної належності. Інша цікава риса у їх
долі — те, що неточність у зображенні фактів і застарілість
історичної концепції пробачається аудиторією цих п'єс у
пізніші епохи за могутність враження від художнього ство-
ріння. Драматургічний образ Річарда III — підступного вла-
долюбця — продовжує охоче сприйматися публікою, не-
зважаючи на те, що поряд із ним істориками конструюється
образ не настільки підступного Річарда і публіка знає про
нього. Образ конкретної особи, який у п'єсах створений са-
ме таким значною мірою з політичних причин, став уза-
гальненням: він уособлює несите владолюбство.
Те саме можна сказати про змалювання в п'єсах-
хроніках правових явищ. У хроніках йдеться про події полі-
тичної історії, тому в них можна знайти велику кількість
картин правових і споріднених до них явищ — від спору
про корону до портрету мирового судді, причому спір про
корону буде середньовічний, а мировий суддя — з Англії
XVI ст. Однак вирішальною для більшості сучасних нам
глядачів, коли у них складається враження про ці п'єси, їх
дію та героїв, є не історична правильність зображення цих
правових явищ, а те, як їх зображення підкорене постановці
проблем миру, справедливості, гарного правління, ставлен-
ня до супротивників у боротьбі тощо. Або просто — зобра-
женню людини на певному місці в житті.
Дія п'єси «Король Джон» поєднує спір про владу в
державі і міжнародний конфлікт. У спорі про владу одного з
претендентів підтримує іноземний монарх. Крім цього, з'яв-
ляється ще один учасник, який у своїх інтересах втручаєть-
ся у конфлікт, вже начебто врегульований за угодою сторін;
це суб'єкт міжнародного впливу (в даному випадку — като-
лицька церква), який за п'єсою постає як дискредитований.
У цій п'єсі помітна також тема дискредитації правових засо-
бів вирішення спору діями його сторін, а також — тема від-
повідальності за вживання злочинних засобів для досягнен-
ня політичних цілей. Мирне врегулювання і патріотичне
твердження, якими завершується ця п'єса, не затьмарюють,
однак, враження трагізму змальованих подій. Причина тра-
гізму — зрада в різних формах, у тому числі — зрада мети
права.
П'єса «Едвард III» присвячується оспівуванню ан-
глійської позиції у «Столітній війні» з Францією, тому в цій
п'єсі знаходиться місце для численних правових явищ, по-
в'язаних із оголошенням та веденням війни (прийняття рі-
шення про оголошення війни, ставлення до полонених, до-
держання обов'язку щодо ворога тощо). Додержання права
війни у стосунках із ворогом у цій п'єсі — один зі способів
створення образу величного і справедливого завойовника,
чиї претензії обґрунтовані і який має викликати захоплення
глядачів. З п'єси видно, що зображене право війни не має на
меті обмеження її жорстокості. Навпаки, воно дозволяє жор-
стокість. Та цьому дозволові протиставлений заклик до ми-
лосердя, який почутий; уміння почути його — теж одна з
рис правителя, який за п'єсою діє в конфлікті справедливо.
Правові явища, змальовані у другій тетралогії п'єс-
хронік, як внутрішньоправові, так і застосовувані у міжна-
родних відносинах, так чи інакше пов'язані з відповіддю на
питання, що є гарний правитель. У ширшому сенсі можна
сформулювати питання: яка людина гідна своєї посади і що
посада може зробити з людиною? Видимо, за цими п'єсами
гарний правитель — той, хто, додержуючи всіх вимог поса-
ди, здатний не захоплюватись її перевагами. Втім, незакон-
не усунення від влади навіть правителя, який поводився як
негідний посади, залишається підставою для відповідальності,
що породжує несприятливі наслідки для влади наступної ди-
настії і для стабільності в країні. З цього випливає, що гар-
ний правитель також повинен усвідомлювати свою відпові-
дальність та вміти каятись. Поновлення міжнародного кон-
флікту наприкінці другої тетралогії, хоча претензії англій-
ської сторони в цьому конфлікті знов-таки сприймаються за
п'єсами як обґрунтовані, є засобом зміцнення нової влади.
Застосування права війни, як воно зображене тут, з одного
боку, також має сприяти створенню образу гарного прави-
теля: саме він виявляється переможцем. З іншого боку, дра-
матургічне зображення застосування права війни показує,
що належна поведінка на війні може бути такою, яка непри-
пустима для умов миру, і що війна може спонукати людину
діяти всупереч людськості.
Якщо у другій тетралогії виразна тема відносин між
людиною та посадою, то у першій тетралогії, де зображено
поразку від зовнішнього ворога та громадянську війну, мож-
ливо, найбільш помітним зі змальованих правових явищ є
ставлення дійових осіб до своїх зобов'язань і часте їх пору-
шення. Чинна влада поступається своїми династичними
правами претендентові. Проте усвідомлення цього і від-
мова боронити свою владу є недоліками правителя, бо спри-
яють втраті миру в його державі. Не сприяють збереженню
влади також брутальні вияви жорстокості на її підтримку.
Недодержання зобов'язань стає характерною прикметою
глибокої та тривалої кризи, яка логічно приводить до влади
найпідступнішого. Він, однак, має бути переможений, що
знаменуватиме кінець кризи і відновлення миру.
У п'єсах, дія яких відбувається у першій половині
XVI ст. — «Генріх VIII» та «Сер Томас Мор», — порушено
питання про справедливе правління у час, коли в державі
внаслідок зміни характеру її відносин з церквою змінюється
розуміння справедливості. У цих п'єсах зображено долі двох
лорд-канцлерів, які по черзі втрачають посаду і гинуть.
Обидва вони можуть бути охарактеризовані як «порушники
порядку», але в різних розуміннях. Кардинал Томас Вулсі —
порушник порядку, бо (за п'єсою) своєкорисливий інтриган;
сер Томас Мор — доброчесний, але для підтримки порядку
він вдається до жартів, отже — діє несподіваними засобами.
Для кардинала Вулсі за п'єсою «Генріх VIII» втрата посади є
стимулом для морального переродження: будучи позбавлений
влади, він звертається до каяття. Змальований з симпатією у
п'єсі «Сер Томас Мор» її головний герой добровільно втрачає
владу і життя, щоб зберегти вірність совісті. У цих п'єсах,
отже, порушується питання взаємодії права і моралі (і релі-
гії) та притаманної кожному з цих видів нормативного ре-
гулювання відповідальності.
Узагальнюючи цей перелік правових тем, присутніх
у шекспірівських історичних п'єсах-хроніках, не буде пере-
більшенням визнати, що у сучасному світі ці п'єси мають
значення не тільки як пам'ятки художньої літератури на іс-
торичні теми, але і як порушення у художній формі числен-
них питань, що стосуються здійснення права, забезпечення і
зміни порядку, захисту справедливості.
ID:
1022699
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 21.09.2024 18:43:29
© дата внесення змiн: 21.09.2024 18:43:29
автор: Валентина Ржевская
Вкажіть причину вашої скарги
|
