* * *
Розкажи про «тринадцятий»
мирний і сонячний рік,
ще нема лиходійства,
немає іще фарисейства.
Як в полоні принад
ти коханою щиро нарік,
наче юність удруге вернулась
на піку блаженства.
Нас щоночі космічні стежини
у безмір вели,
щоб коханням наповнити
в душах незайняті ніші.
Розкажи, як для щастя
колиску сузір’я плели,
там з натхнення дозріли
найкращі признання у віршах.
Ми молили серця
потерпіти лишень до весни,
переконані –
зустріч останній дарунок для долі.
А весна, що прийшла,
принесла грізний подих війни,
він і цвіт спопелив,
й смерть посіяв на ярому полі.
Загортаю у тишу
живий поетичний роман,
час загоює рани
нитками розлуки прошиті.
Не загаялась –
в душу вповзає безжальна зима,
почуття заморозити
мною колись пережиті.
14.04.1014
