Як спекотно,
як порожньо,
боляче...
Але все це не сон, все це - біль.
Чорний дим, наче пір'я вороняче.
І прокльони чутно звідусіль.
Стихло місто в жалобі за вбитими,
А в серцях розгоряється лють.
В небо душі стежками блакитними
Відлітають чи тихо ідуть.
І земля що сльозами пропитана
Стане ворогу в горлі кілком...
...А весною все вкриється квітами
І розквітне мрійливим бузком...
Як спекотно,
як порожньо,
боляче...
Зуби стиснуті, в погляді лють.
Чорний дим, наче пір'я вороняче...
Помсти душі невиннії ждуть.
