Давай спишемо все на війну,
Те, що ми не спілкуємось майже,
Те, що в мене погіршився зір
Й на вулицях тебе я не бачу.
Давай спишемо все на війну
Наш холод і біль, і тривогу,
І тремор рук від грози
Давай спишемо все, тебе прошу.
Цінувати ми стали дрібниці,
Знаходити щастя у хмарах,
Берегти промінчик той сонця
І час, проведенний разом.
Тепер ми закохались у тишу,
І в сонячні дні безтурботні,
Для щастя небагато нам треба
Лиш усмішка рідних і лагідні очі.
Давай спишемо все на війну,
Може там є і наша провина,
Давай спишемо, я тебе прошу
І далі будем якось жити.