«Калігула. ...Геліконе! Геліконе!
Ні звуку, знову ні звуку...»
Альбер Камю
Він і досі взиває: Геліконе! Геліконе! Прийди!
Де мій місяць, скажи, де безсоння із римського неба?
Упіймай, почерпни, принеси хоч відбиток з води
І втамуй неможливе, що тут до нещастя нестерпне.
Все брехня, що наш Всесвіт на спині тримає Атлант,
Що любов не відступить, довіра непевна і мова
Витинає своє пишнослів’я про втрачений сад, —
Віддає лиш слова та мовчати про біль не готова.
Ти зникаєш у ніч, ти тікаєш від тіней моїх,
Що біжать за твоїми, кричать мов Еринії Кая.
Де ж мій місяць, скажи, чом він досі регоче вгорі,
Недосяжний, як бог? — ось у чому прокляте питання.
12.07.2024
Дяка
