тільки не про вас
доки непевний час
від сигналу тривоги і до відбою
заганяє сусідів у коридори і укриття
слова без початку й закінчень сходять самі собою
зводять із гострих уламків високі німі собори
фундаменти їх тремтять
як усе розгорталось з оголень і самоспалень
наче кожен роздмухував в серці незайманий перший день
до впізнаваних вигинів тіней на стінах,
на різних поверхнях спалень
де єдналося все недовершене й досконале
та сягало глибин осяйних потаємних ден
поцілунки в ранковому світлі бузкового і рудого
прохолодний тайнопис долоней на теплих полотнах спин
і заломлення світла
між тим
цього разу тривога була недовгою
повертайся
спи
