Дорослі стали ми давно,
Але в душі - завжди ми діти.
Життя вже мудрість додало,
З дитинством хочем все ж зустрітись.
Наїстись вдосталь шоколаду,
Ним закусить дитяче горе.
Щасливі станемо відразу,
І по коліна нам вже море.
Відчуть легке дихання вітру,
На волю мрії відпускати.
І завжди вірити, до сміху,
Що шоколад може лікувати.
Якщо любов - гіркий полин,
Не треба в відчай тут впадати.
Сумні думки в той час відкинь,
Про шоколадку час згадати.
І зразу стане душі легше,
Гучніше серце знов заб"ється.
Ти закохаєшся, як вперше.
Чи правда це, чи так здається?
Сидим удвох ми на лавчині,
Їмо солодкий гормон щастя.
Багато треба чи людині,
Щоб будь щасливим... сподівайся!
Дякую Вам, шановна Надіє, за Ваші чудові, душевні вірші
і гарне, тактичне ставлення в Клубі Поезії України! Вітаю Вас з Днем народження! Миру, натхнення, любові, добра, найсмачнішого шоколаду і здіснення найкращих мрій бажаю Вам!
Прекрасний вірш пані Надійко! Оце б і нам так, лише б Бог дав миру!
Сидим удвох ми на лавчині,
Їмо солодкий гормон щастя.
Багато треба чи людині,
Щоб будь щасливим... сподівайся!
Вітаю Вас з Днем народження! Миру, натхнення, любові, добра, найсмачнішого шоколаду і здіснення найкращих мрій бажаю Вам!
