Налітають пориви вітру,
Висне небо – клубами хмар…
Хтось в душі відключає світло,
Як під дією «темних чар».
Знов зачинені бачу двері,
Перекриті усі мости…
Я шукала тебе в етері,
Та ширяє там сум, не ти…
Зріє відчай, як стиглий колос,
Підступає довкруг пітьма,
Бо не кличе знайомий голос,
Тче тенета свої зима.
Тож з’явись, як надія світла!
Промінь вишли із темноти!
Хтось в душі відключає світло…
Та я вірю, що це – не ти.
