З часом друзів стає все менше...
Хтось промайнув ніби і не було.
Хтось залишив у серці рану.
А хтось залишив по собі яскравий спалах.
А по комусь, при згадці, з'являється посмішка і розтікається таке приємне тепло.
З часом друзів стає все менше...
І це нормально, це і є життя.
Хтось приходить.
Хтось йде повз тебе.
І ти всіх відпускаєш.
І з часом, тих хто лишається поряд, цінуєш понад усе.
З часом друзів стає все менше...
І це природно, але тільки коли справді природно.
Не природно, коли війна забирає друзів.
Не природно, коли вона забирає життя.
Неприродно і не припустимо
Коли друг, подруга, чоловік, дитина...
Не природно.
Не природно коли ось так.
Коли ось так друзів стає все меньше.
Моє Небо...
Прошу!
Молю!
Збережи моїх людей
