Торкається шкіри, ніжно обводить ключиці,
Спускається вниз, цілує округлий живіт,
Дихає важко, знімає кайданки з полиці,
Бере за волосся, хребтом рясно котиться піт...
Входить не грубо, та глибоко, стрімко і сильно,
Чутно тремтіння угору закинутих ніг,
Очі відкриті - дивляться ніжно і пильно,
Нігті впиваються, серце прискорило біг...
Хтивий король розриває зсередини тіло,
Мучить, волого цілує атлас плечей,
Руки торкаються стегон, міцно і вміло,
Тіло звільняється з-під непотрібних речей...
Гріх Асмодей затуляє долонями очі,
Шепіт пронизує душу мільйоном зачать,
Плоть розтікається в млявості, бореться, хоче...
Світ загорається хтивим суцвіттям багать...
Чорний король - не причина, і точно не міра.
Гріх - просто демон, просто майбутня весна,
Вершник семи у подобі пекельного звіра.
Тіло - не храм, Асмодей - персональна вина...
