думки твої - хмари, що змінюють форми
під західним вітром емоцій
ти пам'яті камінь штовхаєш нагору
знесилений спалахом сонця_
знеструмлені снами нейронні мережі
глибокі дзеркальні калюжі
кривавим і чорним означені межі
в периметрі - злі та байдужі
тіла із туману / обличчя із гіпсу,
осміяні криком мовчання
струною напнувся ланцюг компромісу
ця вічності спроба - остання_
Сподобався цей вірш.
