Чую, як шепче до мене велика ріка,
Чую, як молиться сонцю і небові вітер.
Час, що ловила, сюди, поміж товтри втікав,
От якби він все болюче із пам’яті витер.
«Що у минулім? Дивись безупинно вперед!» -
Рада хороша і їй опиратися марно.
Тільки минуле тримає мене дотепер,
Тільки і досі на серці ще гірко і хмарно.
Де мерехтять полинові, круті береги,
Хочу залишити сльози, і відчай, і горе.
Тільки би бачити промінь надії згори,
Тільки би чути, як вітер до мене говорить.
22.05.2024 р.
Для ілюстрації використано картину
художника В. Жмака "Вахнівці ( річка Ушиця)"
