У дійсності є кожного провина, піднакопились і байдужість й гріх, яке це щастя розмовляти з сином, і чути його щирий, добрий сміх... Щоб рухатися далі є причина, у кожного знайдеться сенс життя, яке це щастя обійняти сина, спостерігати коли спить дитя... Хвилюється тепер кожна родина, війна триває кілька сотень днів, не одна мати виглядає сина, хай захищає Бог наших синів...