ЗРАДА
Стоїть, як вкопана вона, з лиця міняється.
Цей тип у ролі пацана, в любові знається.
Тріпоче серце, гнів пропік, вердикт вирішує.
Її коханий чоловік в обнімку з іншою.
Безмовна сутичка на мить, чи бій без правила.
В душі клекоче і горить, все від диявола!
Публічні сцени, то в кіно, і рідна вулиця.
Ганьбу не стерпить все одно, і не оступиться.
Любов прогнала, як рабу, бо небо бачило.
Глухою стала на мольбу, і не пробачила.
Ночами злиться і не спить, душа скалічена.
Щораз у скронях стугонить:
«хто, хто та дівчина?».
Час не лікує, навпаки, лише знущається.
А він кохав її таки, теж бідний мається…
Заблокувала телефон – шукає істини.
Такий собі оксюморон, затята – вистоїть.
Гординя стихла, що тоді? На серці порожньо.
Вони ще надто молоді. І в різні сторони?
Урок дошкульний і гіркий, і біль лавиною.
Він визнав помилку таки, прийшов з провиною.
