*****
Коли здається, що усе
Уже утрачено навік,
Що доленька не принесе,
Що прагнеш ти, тобі повік,
У відчай марно не впадай,
Не смій вертатися назад,
А сил своїх всіх докладай,
Аби життя, мов шоколад,
Солодким завсігди* було,
Таким, як прагнеш ти того,
Щоб добре в тебе все ішло
Впродовж життя твого всього,
А не якусь коротку мить,
Не лиш тоді, як пощастить,
Адже воно у тебе вмить,
Мов птаха, з часом пролетить
І більш не вернеться повік
До тебе вже на світі цім.
Тож слід свій проживати вік,
Як прагнеш ти того, на нім.
Адже і дане нам життя
Для того, щоб у щасті жить,
Але для цього до пуття
Слід кожному із нас робить,
Бо щастя, наче сніг з небес,
До нас з тобою не впаде.
Таких, повір, нема чудес
На цьому світі в нас ніде,
Ніколи не було й повік
Не буде. Зна це кожен з нас.
Отож не коротаймо вік,
Дарма не витрачаймо час!
Працюймо, щоб усе збулось,
Як ми і прагнемо того,
Щоб щасно нам усім жилось
Впродовж таки життя всього!
*За́всігди – розм. Завжди
Євген Ковальчук, 13. 12. 2020
ID:
1012646
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 06.05.2024 22:13:07
© дата внесення змiн: 06.05.2024 22:13:07
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
