Про що співає пташка рання,
Про те, що вже прийшла весна?
Усі ми раді їй, звичайно,
Коли ж скінчиться все ж війна?
Затихла птиця, подивилась,
А я чекаю: все ж коли?
Співати знову заходилась...
Якою ж буде це пори?
На жаль, не знаю її мови,
Насиплю жменьку їй зерна.
Вона ж співа, не знає втоми,
І знов про те, що вже весна.
Я озирнулася навколо:
Дивлюся - справді все цвіте.
Я не помітила одного:
Весна упевненість дає.
Щоб ми забули на хвилинку
Про сум, розлуку і печаль.
Гірку утерли цю сльозинку...
Лише на мить біль затихав.
Зерно не їла, все співала.
На мене глянула в вікно.
А я надію усе ж мала,
Що час все змінить все одно...
Весняний цвіт життю наснага і спів пташок,підтримка для серця й душі.Гарний вірш! 
Дякую! 
Чудовий вірш! 
стільки змісту вкладено! 
