Хтось каже, що він пророк,
Інші зневажливо, що гультяй
Когось він пробира до кісток,
Кажуть «жаль, що не жив років сто»,
Бажаючи йому в спадок рай.
Кажуть доля його мінлива,
Був на вершинах світських пошан,
Пив у палацах елітні вина.
Пив тихі сльози. За Україну
Пізнав, напевно пекельний чан.
Хтозна, свідомо чи не свідомо
Створював стержень для поколінь.
Катам залишив гидку оскому,
Багаторічну ментальну втому.
А нам – багатство своїх творінь.
