Мов бокал солодкого вина,
Випивай своє життя до дна,
Беручи собі від нього все
Позитивне, що воно несе.
Негативне ж не приймай повік,
Щоб з ним свій не коротати вік
Упродовж всього свого життя,
До якого вже не буде вороття
В час, коли воно ураз мине,
Бо життя у нас лише одне.
Тож його так тільки проживай,
Як того бажаєш ти украй,
Бо воно на білім світі цім
Й надане для цього нам усім.
В тім життя і полягає суть,
Суть, що думи й почуття несуть.
Не було б їх, то, можливо, й ми
І не називалися б людьми.
Не було б їх, то й життя, між тим,
Гідним не було б і зватись ним.
Хай воно із часом промине,
Бо ж ніхто із нас не омине
Смерті, як її настане час
В мить, коли вона прийде́ по нас,
Та усе одно потрібно жить
І на благо світові служить,
Доки в грудях серце стукотить,
Щоби не землі цій залишить
За собою гідний слід, який
Лиш покращає цей світ земний.
Євген Ковальчук, 11. 11. 2020
