Надію я плекаю,
Що все лихе пройде,
Нарешті кінця-краю
Свого таки дійде
І більш не повернеться
Впродовж життя всього,
Навіки враз минеться,
Мов й не було його,
І литися рікою
Припинять сльози й кров.
Натомість нас з тобою
Мир, злагода, любов
Обіймуть, наче друзі,
Ввійшовши в почуття,
Щоб в щасті, а не в тузі
Жили ми все життя.
Лиш варто запросити
Їх в серце, наче в дім,
Щоб завжди з ними жити
На білім світі цім,
А також їх творити
Й ділитись ними з тим,
Із ким прийшлось ходити
Шляхом життя одним
Тобі на світі цьому,
І не тоді лишень,
Коли живеш на ньому
Щасливо, а щодень,
Щоб сталось справжнє диво,
Щоб й він впродовж всього
Життя жив прещасливо,
Як й прагне він того.
Адже і народився
На світ цей кожен з нас,
Щоб з щастям поріднився
ІІ жив в нім повсякчас.
Євген Ковальчук, 09. 11. 2020
ID:
1006444
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 21.02.2024 21:19:28
© дата внесення змiн: 21.02.2024 21:19:28
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
