Гаспара Стампа І. Ви чуєте у цих моїх печальних римах
Ви чуєте у цих моїх печальних римах,
у цих мелодіях сумних, такі туманні
відлуння тужного плачу мого кохання
і біль, що перевершує усі боління,
де гідні справи у наш час найбільш цінимі,
де честі й доблесті завжди належна шана,
там славу я знайду і вибачать ридання
народжені шляхетними простій людині.
Я сподіваюся, що хтось з жінок промовить:
- Я заздрю тій щасливій, бо вона кохала,
мені відомий біль, знайома я з журбою!
Ах, чому стільки відданості і любові
не я шляхетному сеньйору дарувала,
я б довести змогла, що схожі ми з тобою.
Gaspara Stampa I. Voi, ch’ascoltate in queste meste rime
Voi, ch’ascoltate in queste meste rime,
in questi mesti, in questi oscuri accenti
il suon degli amorosi miei lamenti
e de le pene mie tra l’altre prime,
ove fia chi valor apprezzi e stime,
gloria, non che perdon, de’ miei lamenti
spero trovar fra le ben nate genti,
poi che la lor cagione è sí sublime.
E spero ancor che debba dir qualcuna:
— Felicissima lei, da che sostenne
per sí chiara cagion danno si chiaro!
Deh, perché tant’amor, tanta fortuna
per sí nobil signor a me non venne,
ch’anch’io n’andrei con tanta donna a paro?