Я не скажу ніколи Тобі,
Як лине до Тебе душа,
Як ходжу по круглій землі,
А в серці спокою нема.
…Як хочу Тебе я ночами
Хвилююче так цілувати.
Холодними хмурими днями
Нестримно і палко кохати.
…І як приходиш в мої сни,
І в снах моїх мене ласкаєш.
О мить чудесна, не спіши!
Проходить сон – і Ти зникаєш.
А так хочу ще відчути
Солодкий присмак Твоїх губ.
І поцілунки не забути,
І ніжні рухи сильних рук.
Та то був сон, не наяву.
Це неможливо повторити.
Чому ж я досі ще тремчу?!
Чому не можна мить спинити?
І треба серцю наказати
«Його любити ти не смій!»
Та чи можна не бажати,
Щоб Ти був зараз тільки мій?
Та я ніколи не скажу,
Як сміла я Тебе бажати.
І як побачу – промовчу.
Бо заборонено кохати.
…І як ласки я хотіла,
Тої гарячої любові.
І уявляти собі сміла
Ночі пристрасні чудові.
…І промовчу про те, що я
Про Тебе думаю щоночі,
І грає в серденьку струна,
Коли загляну в Твої очі.
Чи має прощення цей гріх,
Чи він відмолиться за вік,
Що побажала я утіх,
Коли чужий це чоловік.
