Напередодні подзвонила.
-Ти як? Привіт!
-Як я? Всі вікна я зачинила, вітрам услід…
В Одесі – чуєш? – все замітає. А що у нас?
Лиш сильний вітер гілля гойдає, осінній вальс…
Як ти? У вас ще не засніжи́ло?
-У нас тепло́.
Велику хмару до гір прибило, ген, за селом.
Мене колише безмежна тиша, і пригортá.
Пташина в небі кругами пише мої літа…
Спадає вечір мені на плечі, і я з руки
Годую іноді тут овечок, і п’ю зірки,
Що віддзеркалює темне небо мені у чай…
Вернуся днями я знов – до тебе. Ну, не скучай!
… І тиша знову мене накрила, як оберіг.
Від слів твоїх розгорнулись крила.
І випав сніг.
