О, світе любий, дорогий!
Який я радий, що живий,
Бо маю змогу я тебе –
І землю, й небо голубе –
Все, що тобі прийшлося мать, –
Чуть, бачити і відчувать.
Хай, може, іншії світи
Є десь, та найдорожчий ти
Із-поміж безлічі світів.
Мені бракує навіть слів,
Щоб описати ту красу
Твою, що я в душі несу
У вигляді тих почуттів,
Що в ній я маю з тих часів,
Відколи я на світ явивсь,
Прийшов у нього, народивсь.
Якби тебе, світ, не було,
Мене б також буть не могло.
А так є ти і я є теж,
Хоча, без сумніву, авжеж,
Мене могло б не буть давно,
Але ти був би все одно,
Бо в тім і полягає суть
Твоя, щоб існувати, буть
І мати у собі усе,
Що у собі життя несе,
Бо на Землі у боротьбі
І в мирі завдяки тобі
Живе все й буде жить на ній,
Допоки ти є, світе мій.
Євген Ковальчук, 05. 10. 2020
ID:
999807
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 29.11.2023 21:57:08
© дата внесення змiн: 29.11.2023 21:57:08
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|