*****
Всі думоньки кохані
Мої та почуття
В стривоженому стані,
Бо в наше враз життя
Ввірвалася жорстока,
Безжальная війна.
Печаль така глибока
У серці, що вона
Його мов розриває,
А з ним і душу теж,
Адже війна триває
Та, що не знає меж
Жорстокості та злості,
Як вороги всі ті,
Які прийшли «не в гості».
Ці миті непрості,
Та ми не здаємося
Й не думаємо. Ми
Із ними всі б’ємося
Хоробро, бо людьми
Щасливими бажаєм
Ми жить в своїм краю.
Ми ворогів долаєм
В запеклому бою
І певні, що настане
Та мить, в яку війна,
Неначе сніг, розтане,
Й, мов красная весна,
Мир прийде, й будем жити
Ми в ньому цілий вік,
Не будемо більш лити
Ми крові й сліз повік,
А будемо радіти
Лиш, тішитись життям
Усі – дорослі й діти
З цим світлим почуттям.
Євген Ковальчук, 10. 10. 2022