(продовження)
Як белетрист Г. Ф. Квитка користувався свого часу великою популярністю, навіть вважався знаменитим письменником. Це положення він зберігає і по сей день. Звісно, серед читачів і літераторів, що шанують рідне слово. Слово справжнє, без прикрас і надмірих потуг гонитви за кон*юнктурою літ-споживачів.
Писав він і під псевдонімами: Авер'ян Цікавий, наприклад. А його жваві фейлетони про харківське суспільне життя, під псевдонімом Фалалея Повітухина, мали величезний успіх.
Року 1816 за участю Квітки став видаватися перший харківський журнал "Український Вісник", що виходив до 1818. Та попри цей журнал та власні книги вплив російськомовних творів Квітки на російську літературу був слабкий. За небагатьма і порівняно неважливими виключеннями (на зразок Гребінки). Така ситуація відбивалася і на перших творах Гоголя, створених саме під час його підпорядкування сентименталізму.
Інше значення мали україномовні твори Квітки. До нього, повториммо, українська "витончена словесність" ще не славилася творами, здатних привернути культурного читача, примусити його подивитися на неї, як на справу серйозну. Талановиті твори Котляревського і його послідовників швидше за все могли навести на думку, що українська мова придатна лише на зображення смішного, а вся вона - література - складається суцільно із анекдотів... Така панувала тоді думка серед критиків... Ніде правди діти... А от повісті і драми Квітки, написані вперше не витіюватою, а простою прозаїчною і водночас чудовою народною мовою... Саме тому вони і донині не застаріли... Вони зацікавали і ваблять читачів понині різноманітністю сюжетів. Сюжетів не тільки комічних, але і зворушливих, і навіть трагічних. У них - не тільки карикатурні образи, але і живі люди з різноманітними, часто піднесеними відчуттями... І герої квітчиних творів не виключно мужики, але і особи культурніших класів.
Саме твори Квітки зробили можливою появу цілого ряду літературних текстів другорядних письменників, віршів Шевченка (що звернувся до Квітки із знаменитим поетичним посланням, /про це пасав у першому нарисі/), в яких народна мова виявилася цілком відповідною для виразу найтонших душевних рухів, а потім і творів І. Левицкого (Нечуя) та інших...
Всі твори Квітки можна назвати одним циклом «Листами до любезних земляків»...
Саме таку назву «Листи до любезних земляків»* отримав Міжнародний конкурс, що нині впроваджено літературним журналом "Склянка Часу*Zeitglas". Журнал цей, доречі, теж започаткував у 1995 році і видає по сей день, стало і вчасно, харків`янин - мій земляк і друг. Про конкурс можна прочитати на сайті: https://www.facebook.com/journalzeitglas/
