Смуток серце крає,
Бо іде війна,
Що жалю не має
Й співчуття не зна
Так, як люди тії,
Що пішли на нас
З нею, бо лихії
Душі в них. Погас
Промінь світлий, ясний,
Ніжний доброти.
Полонив лиш жасний
Промінь зла і мсти
І серця, і душі
Їхні, що ведуть
Цю війну на суші
І в повітрі... Суть?
Та яка? Немає
Суті в цій війні,
Що у нас триває,
Всяк зна, вже не дні,
Місяці, а роки.
Та я чую вже
Перемоги кроки.
Ворогам чуже
Їхнім ввік не стане.
Прийде мирний час,
А війна розтане,
Наче сніг, у нас.
Вороги зазнають
Краху в цій війні.
Хай іще минають
Дні її страшні,
Але ми б’ємося
Й миру доб’ємось.
Їм же не здамося,
Хай і помремо.
Євген Ковальчук, 05. 09. 2022
