Нерозподілена любов
Горить як палкое багаття,
Кипить, вирує в серці кров,
Невже то для душі прокляття?
Забутись хочеш, вирушаєш вдалечінь,
Але ж сумуєш до безтями.
Зламала крила височінь,
Летиш до пекла, ями.
Невже ця формула складна?
Кохати тільки тих, хто серце зігріває.
Джерела чисті б'ють із дна,
Та вир подій нас заклинає.
Нерозподілена любов
Все жевріє як порох.
Ім'я шепоче ж знову, знов,
Палахкотить все без розмов,
Навіки в серці любий ворог.
№2
Он был любовником от бога,
Любимым, впрочем, он не стал,
Наверно в ад проторена дорога,
Не раз он свою душу воскресал.
Влюбился! Жажда, страсть, что не напиться,
И, речи мед, всё сыпятся из уст...
Но, с подземелья черти начинают веселиться,
Все навевают драму, он, мол, златоуст...
Седеют крылья, невесть что, у одинокого поэта,
Он пишет о нелюбви печальные стихи...
И муза, душит астмой слог, Джульетта!
Прости! За поцелуи, за объятья и грехи!
ID:
992317
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика дата надходження: 27.08.2023 00:19:00
© дата внесення змiн: 27.08.2023 04:04:20
автор: Каа3003
Вкажіть причину вашої скарги
|