Мерехтливою димкою літо напнуло лазню
Володінь швидкоплинних.
А розпечений камінь ярила пашіє рясно
В огнесійній хустині.
Розгорнувши обійми, торую квіткову стежку,
Щоб зловити видіння.
Та безкраї простори опілля за рухом стежать,
Батогами й ремінням
Ловлять руки щасливі, в мінор огортають душу.
Чи ж впіймаєш так щастя?
В лабіринтах гріхів обпікаються ступні, сушить...
Знемагаю вже, трясця!
Вивільняю з безвиході хирляві спраглі руки,
Ноги справляться з жаром!
Карамель павутиння зіграє в осінні жмурки,
Спека стане міражем.
Заіржавіє буйне, зітліє чіпке бадилля -
Стану птахом я мрійним!
Розпластаю в джерелах незмірності сизокрилля!
Стане легко і вільно...
26.08.2023
Chara Vinna
Наталочко, завжди рада Вашим візитам, приходьте ще 
