Тінь за тінню, і сонце в зеніті.
І земля вже повільно встає.
Грає день, дружно бавляться квіти.
А життя забира все своє.
Кожну краплю, маленьку до скону.
Залишаючи тільки лиш мить.
І ніхто не дійме заборону
Треба жить щохвилини, лиш жить.
Бо хвилина розтане, розб'ється
І не буде тому вороття,
Коли у грудях ще серденько б'ється
Хай шумить і вирує життя.
