Лови мене, мій світе, моя доле,
Хоч спробуй тінь швидку мою впіймати!
Біжу через життя як через поле,
й не оглядаюся, чи зможеш наздогнати.
Стерня до болю босі ноги коле,
Та підганяє грім, ймовірна злива.
Лови мене, мій світе, моя доле,
Лови, поки закохано щаслива!
Лови мене, мій вітре, без вагання,
Неси мене до обрію нового!
Я з долею не побоюсь змагання,
І душу не віддам тобі, тривого!
Лови мене, мій пташе, мов зернину,
Що впала в поле й прорости не вспіла,
Лови, моя відваго кожну днину,
Поки можливість змін не переспіла!
Лови мене, мій сумніве хвилинний,
У час перепочинку на порозі,
Страх змін у тім зовсім не винний,
Що нам із ним ніяк не по дорозі
