Так сумно буває хвилинами,
Коли залишаюсь сама,
Знов спогади в душу нахлинули,
Й від болю рятунку нема.
Чому так життя моє склалося
Що того що хочу - нема,
І радість кудись заховалася,
І щасття чекати дарма?
Невже так і буде роздвоєне
Моє невгамовне життя,
Немов сирота обездолена,
В цім світі тинятимусь я?
Як би ж повернулася молодість,
Як би повернулись роки,
Можливо, тоді б я відмовилась
Зробити оті помилки.
То ж годі журитись і плакати,
Того що шукала - нема,
І нікому в горі зарадити,
Бо все зруйнувала сама.
