Михайлу Пасічнику
з нагоди Ювілею
В селі Половецьке Поліського краю
Родився наш славний митець.
Думками він часто в дитинство вертає,
Де матінка рідна й отець,
Де він ще малою дитиною зранку
На вигін гнав пасти гусей,
А старша сестра, виходячи з ганку,
Ішла годувати курей,
Бо мама в цей час вже була на роботі,
Та й батько ще вдосвіта встав,
Він вранці та ввечері після роботи
Будинок сім’ї будував.
Та рідна хатина, збудована батьком,
Де дітки зростали малі,
Навіює спогадів світлих багацько,
Коли він буває в селі.
Ті ж самі дороги, ті ж самі стежини,
Ті ж самі пшеничні поля,
Якими колись з дідусем Костянтином
Ходив за село ще малям.
Якими із братом, аж курява ззаду,
Біг влітку купатись на став,
Та спілі грушки із вишневого саду,
За пазуху похапцем рвав.
Тож виткала доля життєву дорогу
З тих стежок за рідним селом,
Під ноги стелила від свого порогу
Барвистим лляним полотном.
Понесла у світ та удаль скакунами
Стрімкі, швидкоплинні літа,
Де успіх й талант, обвитий словами,
З тих стежок завжди проростав.
У творчім доробку ним сказане слово
Тихенько лягло на папір,
Писалися вірші все нові та нові,
В книжках розлітались у світ.
Писав він увечері, писав він уранці,
Писав, бо так Бог повелів.
І як результат теї плідної праці –
Пошана й любов земляків.
Бажаю Вам злетів та успіхів творчих
І сіяти далі добро:
Кругом голоси щоб звучали співочі
Та небо щоб мирним було.
Гарна присвята! 
Дякувать Богу у нас в Україні є таланти! Усім миру і добра! 
