Сумую, що не вічне все,
Сумую і сприйнять не можу...
А вітер знов весну несе,
Як благодать всім божу.
Весна прийде, весна піде,
Я все сприйму як долю...
Із віку знову рік спаде,
Але нема в тім болю.
Не полишай, кажу, бери
Все із років тих краще...
Рознесуть же чужим вітри,
Покинуте напризволяще.
А ще існують дивні сни,
В яких щасливі двоє…
Мені би дочекатися весни,
Щоби зустріти своє…
Із гіркотою, без обмов,
Я весняні цілую квіти...
Весна, то є любов,
А ми - любові діти.
