Та зима була дуже холодною, злою,
З неба падав не тільки сніг.
"Холод - як стиль життя", - жартували ми між собою,
Ті, хто ще жартувати міг.
Крижаною водою вмиваючи змерзлу шкіру,
Допиваючи пісний суп,
Ми молились, щиро і геть без міри
Теплоті заржавілих труб.
Та зима... Ні, не просто частина року,
А мільйони важких хвилин.
І з якого ти не дивився б боку,
Серед холоду ти один...
Ти один, нікого на білім полі,
Всі пішли під сніг.
Ти один, ти все ще не здався долі,
Ще повзеш - не ліг...
Та зима була довгою, довше року,
Довше тисяч життів.
Та зима, з якого не дивився б боку,
Була гірша катів,
Що вбивали б дуже повільно, ніжно,
Випускаючи пар.
Та зима, циклічна і центробіжна,
Час не марив - примар...
Та зима була сонною, мертвою, злою,
Та от-от весна.
Зорі світять над ватною головою,
З висоти до дна
Моїх бляклих очей і тіла,
Перемерзлого вщент.
Та зима... Така надзвичайно біла...
Нескінченний момент...
Та зима була дуже холодною, злою.
Душі вмерли в снігах.
"Не згоріти б" - жартували ми між собою.
З Півдня вилетів птах...
