Я досі пам'ятаю той світанок .... Я пам'ятаю як здригнулось мирне небо.... І все вчорашнє залишилось наостанок , А у сиренах зазвучало: "Жити треба!" Лютневий вітер всім наказував :" Любити ! Бо без любові може стати Зовсім зле ! ... І навіть найпрекрасніші Чар- квіти покривляться. у щось жорстоке та гниле !" І слали знов збиратися родини , Без зайвих попереджень та дзвінків ... І знов ЛЮДИНА стала щастям для людини , А скарбом став давно забутий спів ... Наразі не важливо де на карті те місце де ти зараз є, Бо кожен з нас по суті несе варту ! І кожен з нас висвітлює своє ! Оттак і я тут зараз перед вами Читаю вірш про те що найдорожче ... А потім пригорнуся знов до мами .... Переконаюсь радість не у грошах!
