У жовтні очі знаходяться в осінньому полоні
дерева розфарбовані наш настрій прикрашають
і жовті листя не шелестять а плескають в долоні
своїми оплесками немов уваги трохи вимагають...
Невидимою ліскою висять на вітах павутинки
вони їх ниткою прозорою з усіх сторон обволокли
на них на сонці блищать маленькі краплинки
і при пориві вітру відразу звісно сльози потекли...
Прощаючись з теплом дерева плачуть гірко
але і на прихильність долі надії не втрачають
хоч друге літо бабине приходить дуже рідко
цих днів щоб вже настали від осені благають...
