1 1 6 Сестрички.
⠀
Як дві перлинки в морі хвильному,
⠀сестрички милі заяснилися,
Тінуша народилася, коли все снігом,
⠀ніби сріблом, замелось.
Минулася епоха ціла, потім
⠀літня Даночка з'явилася,
Тінуша у сімнадцятім, а Даночці
⠀у двадцять другім довелось.
⠀⠀⠀
Тінуша народилась у сімнадцятім,
⠀до всіх короновірусів,
До карантинів різних. до локдаунів.
- І до війни? - І до війни.
А Даночка в безтямність впала,
⠀начебто усе тут зупинилося, -
Та ні, несеться ще сильніш, але
⠀незрозуміло звідкіля й куди.
⠀⠀⠀
У засмаку Нового року
⠀листопадове дівча з'явилося,
Коли ми виписались, сяяли
⠀ялиноньки яскраві повсякчас,
Моя красуненько, дитя червневе,
⠀світ нехай дратує, кривиться,
Ми переможем, ясочко, щоб
⠀літечко було всередині у нас.
⠀⠀⠀
Зате ж як пта́хи заливаються,
⠀а глід пірна в рожеву казочку,
Який же небокрай - у білій сіточці
⠀від грайних пустувань хмарин.
Насилу листопадове дівча несе
⠀смішну червневу панночку,
Ій диха в теплу маківку, й одразу
⠀болісті зникають в далечінь.
⠀⠀⠀
Зростай, червнева дівчинко,
⠀зростай із нею поруч, листопадова.
Інакші, про́шу, най живуть, неначе
⠀на осонні квіти, най ростуть,
Вік-вовкодав гарчить, та не боюсь
⠀я й заступлю дітей однаково,
Точніш, боюсь, але ж ці дівчинки
⠀ріднесенькі - хто захистить їх тут?
⠀⠀⠀
Моїх: дошкільницю веселу та
⠀сувору дівчинку малесеньку,
Інакших, вчора хто веселим був,
⠀а нині - сам, бо рідних не зберіг.
Вік-вовкодав спочатку вискалиться,
⠀потім знітиться тихесенько,
Здригнеться наостанок, заскулить і
⠀вмоститься, мов кошеня, близ ніг.
⠀⠀⠀
Авторка Alja Khajtlina
Переклад Yurii Shybynskyi
⠀⠀⠀
ОРИГІНАЛ
Сто шестнадцатый день: Дана, третий день
Тинуша родилась в семнадцатом, к зиме обещанный подарочек,
Мы обнимались ночь, а утром всё покрылось белым серебром.
Потом прошла эпоха целая, а после появилась Даночка.
Тинуша родилась в семнадцатом, а Даночка - в двадцать втором.
Тинуша родилась в семнадцатом, ещё до всех коронавирусов,
До карантинов, до локдаунов. И до войны? И до войны.
А Даночка пришла в безумие - как будто здесь остановилось всё,
Но нет, несётся пуще прежнего, но с незнакомой стороны.
Моя ноябрьская девочка явилась в предвкушенье праздника,
Когда мы выписались, ёлочки сияли ярко из витрин.
Моя июньская красавица, пусть мир ругается и дразнится,
Мы победим, моя хорошая, чтоб лето было и внутри.
Зато как птицы заливаются, как розово цветёт боярышник,
Какое небо в белой сеточке от непослушных облаков,
Несёт ноябрьская девочка июньскую смешную барышню
И дышит ей в макушку тёплую, и боль уходит далеко.
Расти ноябрьская девочка, а рядом с ней - расти июньская.
И остальные пусть, пожалуйста, живут, смеются и растут.
Век-волкодав опять бросается на плечи. Что ж, я не боюсь его.
Точней, боюсь, но эти девочки - кто защитит тогда их тут?
Мою весёлую дошкольницу, мою суровую младеницу,
Других - кто был вчера так радостен, и так сегодня одинок.
Век-волкодав сперва оскалится, а после никуда не денется:
Встряхнётся, заскулит тихонечко и ляжет котиком у ног
ID:
959531
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 12.09.2022 20:19:05
© дата внесення змiн: 12.09.2022 20:20:17
автор: Юрій Шибинський
Вкажіть причину вашої скарги
|
