Плаче місто дощем
І вогнями вітрин
у асфальт упираються очі...
Осінь вже - в серці щем,
Заколисує плин
Час, спиняється кожної ночі...
І не тільки в ночі:
Схожа днина на день,
Що почався безглуздо зимою...
Тільки чутно плачі
Серед тисяч наймень
Міст і сіл, край укрився журбою...
Що ж... Війна як війна...
І твій батько чи син,
Друг чи брат чи сестра перед боєм
Біль на себе прийма
Без усяких причин.
За нас йдуть з невимовним спокоєм.
Бо молитви слова
Їх вишколюють дух,
Цементують і силу, і волю...
Україна жива!
Щоби смерч цей ущух
Ми виборюєм віру і долю.