Наш Кия-град від родових традицій
Постав на Старокиївській горі.
На Хоревиці ріс і Щекавиці
З начал-початків княжої зорі.
Була доба сувора та неламка.
Крислатий вік пробігся крізь життя.
Тут, над Дніпром, росли величні замки,
І волхвів тішила година золота.
Чи знав той світ – ці верби і калини,
Гаї вишневі, ізумруд лугів.
Твоє роздоле серце Україно –
Зелений світ Дніпрових берегів.
Собори, шпилі, чайки довго пружні...
Окрилених мостів гігантський штрих,
Старі проспекти в пахощах від ружі,
Блискучий глянц потертих мостових.
Кудрявський спуск задумливо-зелений,
Рясний століттями каштановий обор.
І ті ж вітри, що ловлять старі клени
І хилять голови на гомінкий Подол.
Із давнини псалом співають дзвони,
Хрести святинь підносять новий світ.
І контур журавля на сонячний короні –
Ключ сьогоденних Золотих воріт.
Як майстерно описали! 
